Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Новий порядок господарювання за антикорупційними законами Друк
Статті - Думка юриста
Вівторок, 22 грудня 2009, 12:39

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» № 1506-VI (надалі за текстом «Закон № 1506-VI»), Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» № 1507-VI (надалі за текстом «Закон № 1507-VI») та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 1508-VI (надалі за текстом «Закон № 1508-VI») від 11 червня 2009 року передбачають основні системні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин.

За результатами аналізу положень означених нормативних актів слід зазначити наступне.

Обмеження щодо підприємницької та іншої діяльності
Суб’єктами на яких поширюються норми антикорупційних законів, та які підлягають відповідальності  за вчинення корупційних діянь, зокрема є:
  • особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків (тобто директори, головні бухгалтери тощо) та особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах;
  • фізичні особи – підприємці;


Розглянемо основні та визначальні обмеження які накладаються на перерахованих осіб у зв’язку із введенням в дію Закону № 1506-VI з 01 січня 2010 року.

Так, згідно ст. 4 Закону № 1506-VI, означеним суб’єктам, зокрема забороняється:

а) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;

б) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;

в) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію тощо.


Враховуючи означені положення законодавства, з 01 січня 2010 року, керівним посадовим особам підприємств заборонено здійснювати підприємницьку діяльність або займатись іншою оплачуваною роботою.

Тобто, за нормами Закону № 1506-VI, директор, головний бухгалтер, керівник філії, інші особи, яким надані повноваження щодо організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій підприємства, не мають права отримувати прибуток в наслідок такої діяльності. Факт отримання прибутку в наслідок оплачуваної діяльності (в тому числі і підприємницької) може бути підставою для притягнення до відповідальності такої особи.

lawyer-button.gif

Слід зазначити, якщо керівник підприємства, або інша особа із керівного складу підприємства зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, із вище означених положень прямо не випливає обов’язок щодо припинення статусу підприємця такої особи. Але, така особа не може здійснювати будь-яку оплачувану діяльності, тобто отримувати прибуток за результатами господарювання. При цьому, положення про те, що фізична особа-підприємець може здійснювати у якості підприємця діяльність не більше чотирьох разів протягом календарного року (що випливає зі змісту поняття підприємництва та положень Декрету КМУ «Про податок на промисел») у зв’язку з чим дія положень Закону № 1506-VI не буде поширюватись на таку особу, нівелюється положенням Закону № 1506-VI про оплачувану діяльність. Оскільки здійснення навіть одного оплатного правочину протягом року, може бути розцінено як «оплачувана діяльність», у зв’язку з чим така особа може бути притягнута до відповідальності.

Далі, означеним особам заборонено входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Тобто, учасник (засновник) підприємницької організації не може бути одночасно і директором такої організації або членом наглядової ради. Відповідно, директор підприємницької організації не може бути учасником (засновником) будь-якої іншої підприємницької організації та займати посади в органах управління таких організацій (дирекція, наглядова рада, загальні збори учасників тощо).

Суперечливим видається положення щодо заборони у наданні інформації, надання якої передбачено законом, а також наданні недостовірної чи не повної інформації тощо. За таких умов, тлумачення терміну «не в повному обсязі» є досить спірним питанням. Крім того, нормативними актами визначено обсяг інформації про підприємство, що не становить конфіденційної інформації, але підприємство може визначити дану інформацію як комерційну таємницю, у зв’язку з чим така інформація не повинна підлягати розголошенню. Тим не менш, у разі її ненадання, означене може бути підставою для відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1506-VI, «фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку». Враховуючи означене, договори між суб’єктами приватного та публічного права у переважній більшості будуть оплатними.

Деякі аспекти відповідальності юридичних осіб
Новый порядок ведения бизнеса в антикоррупционных условияЗаконами № 1507-VI та № 1506-VI передбачено відповідальність юридичних осіб за скоєння від імені та в інтересах такої юридичної особи, керівником юридичної особи, її засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою, злочину щодо легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, підкупу, та злочинів у сфері службової діяльності, а саме злочинів, передбачених статтею 209, частиною першою або другою статей 235-4, 235-5, статтями 364, 365, 368, 369 і 376 Кримінального кодексу України.
 
У відповідності до ст. 10 Закону № 1507-VI, провадження у справі стосовно юридичних осіб порушується за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким установлено винуватість фізичної особи у вчиненні будь-якого із означених злочинів, або ухвали чи постанови про закриття кримінальної справи з підстав, передбачених пунктами 4, 8 частини першої статті 6, статтею 7, пунктами 1, 4 частини першої статті 7-1 Кримінально-процесуального кодексу України. Зокрема, за наявності ухвали чи постанови про закриття кримінальної справи з підстав:
  • внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб;
  • щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
  • з дійовим каяттям;
  • з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації, тощо.


Відповідно, згідно ст. 3 Закону № 1507-VI, судом, на юридичних осіб можуть бути накладені такі види стягнень:

1) штраф;
2) заборона займатися певним видом діяльності;
3) конфіскація майна;
4) ліквідація юридичної особи.


В разі притягнення юридичної особи до відповідальності, за вчинення корупційного правопорушення, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, юридичні особи, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, не можуть надавати таким юридичним особам, кошти і майно протягом п'яти років з дня набрання рішенням суду законної сили (ст. 8 Закону № 1506-VI).

Крім того, юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, протягом п'яти років з дня набрання рішенням суду законної сили забороняється провадити діяльність від імені держави чи будь-яку іншу діяльність з надання державних послуг на договірних засадах.

Посилення відповідальності за корупційні правопорушення
З метою реалізації процесуальних норм означених Законів № 1506-VI та № 1507-VI, та посилення відповідальності за корупційні правопорушення, було прийнято Закон № 1508-VI.

Означений нормативний акт вносить доповнення та зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу про адміністративні правопорушення, Законів України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» тощо, якими передбачено реалізацію процесуальних норм передбачених антикорупційними законами та посилення відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Висновок

Введення в дію антикорупційних законів з 01 січня 2010 року істотно змінить порядок ведення бізнесу в Україні, що абсолютно не пов’язано із протидією корупції в Україні. Норми означених законів, на нашу думку, істотно та не обґрунтовано обмежують права та інтереси суб’єктів цивільних правовідносин.
 

Віталій Крупельницький
юрист

УВАГА! В зв'язку із змінами в законодавстві матеріал може втратити актуальність в якійсь з частин, тому краще звернутись за правовою консультацією.

 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua