Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Відпустки для жінок, додаткові вихідні дні за чинним законодавством та в перспективі – за Трудовим кодексом України Друк
Статті - Думка юриста
Вівторок, 12 липня 2011, 14:45

Основні нормативно-правові акти, яки регулюють дані відносини:
1. Кодекс законів про працю України (від 10.12.1971 р., з наступними змінами і доповненнями)
2. Закон України «Про відпустки» (від 15.11.1996 року №504/96-ВР)
Право на відпочинок працівників гарантовано Конституцією України (ст.45), яке реалізується відповідно до Кодексу законів про працю України (глава V) (або надалі за текстом – КЗпП України), Закону України «Про відпустки» (або надалі – Закон) та інших нормативно-правових актів.
Хоча законодавство України не містить визначення поняття «відпустка», однак усі ми знаємо, що відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.
Згідно зі ст.2 Закону і ст.74 КЗпП України, право на відпустку мають громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні (перебувають у трудових відносинах з підприємством, в тому числі і з ФОП) незалежно від його форми власності та виду діяльності. Отже, право на відпустку мають працівники, які уклали трудові договори (безстрокові, на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники), працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу та сумісники. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами (договори підряду, виконання робіт, надання послуг); особи, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі та засуджені в період позбавлення волі.

 

Жінки за наявності, передбачених законодавством підстав, можуть скористатися своїм правом на передбачені ст. 4 Закону такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону);
3) творча відпустка (ст.16 Закону);
31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.161 Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст.17 Закону), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 Закону), відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст.181 Закону), додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Звертаю Вашу увагу на те, що проект Трудового кодексу України (надалі за текстом ТК України) передбачає «уточнену» класифікацію соціальних відпусток, до яких окрім передбачених ст.4 Закону України «Про відпустки», також віднесли:
- відпуски працівникам із сімейними обов’язками (мати, батько, опікун, піклувальник, а в окремих випадках, передбачених ТКУ, інший член сім’ї), які мають дітей;
- інші соціальні відпустки (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою тощо).
Крім цього, проект ТК України (ст.199, ст.200) передбачає деякі зміни у підставах надання відпустки без збереження зарплати та їх тривалості.
Так, не виділяється в окрему підставу для надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку (ст.25 Закону), за проектом ТК України - у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду. Також, за проектом ТК України право на відпустку без збереження заробітної плати за бажанням надано й особі, яка має статус ветерана війни - тривалістю до 14 календарних днів протягом робочого року. Крім цього, проект ТК України урівнює усі групи інвалідів, надаючи їм відпустку без збереження заробітної плати за бажанням однакової тривалості - до 30 календарних днів протягом робочого року, замість нині можливої диференціації: інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно. Проект ТК України позбавив права на відпустку без збереження заробітної плати за бажанням пенсіонерів за віком (тривалістю до 30 календарних днів щорічно) та працівників, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію (тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи). Також проект ТК України не згадує такі категорії, як особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, яким Законом України «Про відпустки» передбачено надання відпустки без збереження зарплати за бажанням - тривалістю до 14 та до 21 календарних днів щорічно відповідно, натомість з’явилася підстава - «в інших випадках, передбачених законом або колективним договором»

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін може надаватися на строк до трьох місяців (за заявою працівника), а у разі якщо робота припиняється на певні періоди у зв’язку з природно-кліматичними умовами та з інших причин, працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на період припинення виконання робіт. Нагадаю, що Законом України «Про відпустки» максимальна тривалість відпустки без збереження зарплати за згодою сторін становить не більше 15 календарних днів на рік (ст.26).

Як відомо, загальна тривалість щорічної основної відпустки не повинна бути не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, за винятком сезонних та тимчасові працівників (згідно зі списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. №278), відпустка яким надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Окремим категоріям працівників, вказаним в ст.6 Закону, надається щорічна основна відпустка більшої тривалості.
Згідно зі ст. 9-1 КЗпП України та ч. 6 ст. 69 Господарського кодексу України (ГК України), підприємства у межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові й соціально-побутові пільги для працівників.
Відповідно до ст.781 КЗпП України при визначенні тривалості відпусток святкові та неробочі дні не враховуються (ст.73 КЗпП України). При цьому, у Законі про відпустки (ч.2 ст.5) уточнюється, що святкові та неробочі дні не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст.19 цього Закону). Слід зазначити, що за проектом ТК України (Книга третя) не для усіх видів відпусток діє правило про неврахування святкових та неробочих днів. Так, дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться, при визначенні тривалості щорічної трудової відпустки, соціальної відпустки працівникам із сімейними обов’язками (див.вище), які мають дітей, і заохочувальної відпустки не враховуються (ч.2 ст.168 проекту ТК України).
Нагадаю, що для отримання права на щорічну відпустку повної тривалості необхідно пропрацювати на підприємстві не менше 6 місяців. Проте ч.7 ст.10 Закону та ст.181 поекту ТК України передбачено право жінки на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда та обов‘язок роботодавця надати їй цю відпуску. Таке ж право мають батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу незалежно від статі. Крім цього, ч.13 ст.10 Закону та ст.182 поекту ТК України передбачено право жінки на щорічну відпустку також у зручний для неї час: 1) перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; 2) які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 3) одинокій матері, яка виховує дитину без батька; 4) опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; 5) дружинам (чоловікам) військовослужбовців.
Звертаю увагу, що згідно з ст.78 КЗпП України дні тимчасової непрацездатності працівника (засвідченої у встановленому порядку), а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються. Це правило зберігається і у проекті ТК України (ч.4 ст.168). Аналогічно і з обчисленням стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку: як за чинним КЗпП України (ст.82), так і за проектом ТК України (ст.173) до стажу не зараховуються періоди перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Відповідно до ст.10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки повинні бути надані працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд. Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраній працівником. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Також, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство за його бажанням грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
На прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, знищення або псування майна підприємства за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів, та в інших випадках, передбачених законодавством.

lawyer-button.gif

Соціальні відпустки:
1. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.
Жінкам на підставі медичного висновку надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка по вагітності і пологах надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, у разі народження двох чи більше дітей та у разі ускладнення пологів - 140 календарних днів, для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 180 календарних днів Надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (незалежно від того, коли саме народилася дитина), з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від стажу та місця роботи (ст.17 Закону, ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями). До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.
Щодо порядку оплати лікарняного листка у зв'язку з вагітністю і пологами.
Відповідно до ст.38 Закону України від 18.01.2001 N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон N 2240-III) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Відповідно до підпункту 1 п.1 ст.6 Закону N 2240-III загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання. Згідно з п.3 ст.6 Закону N 2240-III особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства. Отже, відповідно до Закону N 2240-III застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності як за основним місцем роботи, так і в якості платника єдиного податку за умови сплати внесків до Фонду соціального страхування.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, вказаної вище тривалості на підставі медичного висновку, виданого згідно з п. 1 ст.51 Закону N 2240-III. Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Для жінки, офіційно оформленої, сума допомоги по вагітності та пологах розраховується з середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин), що припадають на відпустку. Коли жінка працює неофіційно, сума допомоги розраховується виходячи із середнього доходу на кількість календарних днів, які припадають на декретну відпустку, без урахування вихідних і свят. У випадку, коли жінка вже перебуває у відпустці по догляду за старшою дитиною або дітьми, вона так само має право на відпустку по вагітності та пологах на загальних підставах, і ця відпустка має бути оплачена повноцінно.
Щодо надання матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності особам, які працюють за сумісництвом, відповідно до ст.53 Закону N 2240-III при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на соціальне страхування.
Проектом ТК України (ст.193) передбачено зміну термінології та тривалості надання оплачуваної соціальної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, а саме:
1) для медичного обстеження вагітної в разі взяття її на облік - 3 календарних дні;
2) до пологів - 70 календарних днів (84 календарні дні - у разі багатоплідної вагітності).

2. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінок їм надаються відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. У випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку. За рахунок власних коштів суб’єкти господарювання можуть надавати жінкам оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами, в тому числі і батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.
Право на допомогу по догляду за дити¬ною до досягнення нею трирічного віку в застрахованої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років, виникає з дня надання їй відпустки для до¬гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підставою для призначення цієї допомоги є наказ роботодавця.
У період перебування у відпустці для догляду за дитиною жінка (або особа, що здійснює такий догляд) може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома із збереженням права на одержання допомоги в період такої відпустки (ст.179 КЗпП України та ст.18 Закону). Якщо вона стане до роботи на умовах повного робочого часу, виплату такої допомоги припиняють.
Частиною 2 ст.42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" установлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахова¬ним особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як часткова компенсація втрати заробітної плати (дохо¬ду) в період відпустки для догляду за ди¬тиною до досягнення нею трирічного віку. Ця допомога надається застрахованій oco6i щомісяця з дня надання відпус¬тки для догляду за дитиною до дня м закінчення, але не більш як до дня досяг¬нення дитиною трирічного віку включно (ч.1 ст.44 цього Закону). Підставою для призначення такої допомоги є наказ роботодавця (ч.З ст.51 цього Закону).
У проекті ТК України (ст.195) це питання врегульовано аналогічно чинному законодавству.

3. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини.
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).
При цьому, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (ст. 181 Закону). Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (ч.6 ст.20 Закона).
Проектом ТК України (ст.197) не передбачено надання одноразової оплачуваної відпустки у зв'язку з усиновленням двох і більше дітей тривалістю 70 календарних дні.

4. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону).
Згідно зi ст.19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює i має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в то¬му числі й у разі тривалого перебування ії в лікувальному закла¬ді), а також ocoбi, яка взяла дитину під oпікy, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових i неробочих днів (ст.73 КЗпП України). При цьому, за наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Оскільки вік категорії дітей: дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, ди¬тини в одинокої матері, батька, який виховує дитину без матері цим Законом не встановлено, слід керуватися загальними нормами. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст.2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з "дітьми", які містять визначення поняття «дитина» - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Також, слід мати на увазі, що згідно з ч.2 ст.243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років.
Згідно з п.5 ч.12 ст.10 Закону термін «одинока мати» означає матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена). Щодо надання документів для підтвердження факту, що батько не приймає участі у вихованні дитини, то чинне законодавство не містить переліку документів, які слід пред'явити жінці. Ними можуть бути, наприклад, довідка із ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення органів опіки та піклування (ст.158 Сімейного кодексуУкраїни) або суду щодо виховання батьком дитини тощо. Щодо підтвердження статусу вдови або жінки, яка виховує дитину без батька, така жінка повинна предявити свідоцтво про укладення шлюбу i свідоцтво про смерть чоловіка та свідоцтво про народження дитини, довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесения до книги записів народжень відомостей про батька дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу (для підтвердження факту, що жінка є розлученою) відповідно.
Звертаю увагу, що зазначене визначення терміну "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.
Отже, одинокій матері (батьку), жінці, яка працює і має дитину-інваліда або яка всиновила дитину, надається така від¬пустка до досягнення дитиною 18 років, а особам, які взяли дитину під опіку, пік¬лувальники мають право на додаткову відпустку як працівники, які мають дітей, на підставі ст.186-1 КЗпП України.
Крім цього, зазначена відпустка є соціальною і надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, працівник може використати її в повному обсязі незалежно від відпрацьо¬ваного часу в цьому році чи від дати розірвання шлюбу. Така відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені ст.6-8 Закону України "Про від¬пустки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, i переносяться на інший період або продовжуються в порядку, встановленому ст. 11 Закону. Отже, якщо жінка, яка має двох дітей віком до 15 років і стала до роботи після відпустки для догляду за дити¬ною, має право в цьому році на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст.19 Закону України "Про відпустки", оскільки на час по¬дання заяви про оформлення такої відпустки вона вже працю¬вала. Так само й одинока мати, яка в період перебування у від¬пустці для догляду за дитиною стала до роботи на умовах не¬повного робочого часу, має право на зазначену додаткову від¬пустку. При цьому вони можуть скористатися нею, якщо в ро¬ці, за який просять надати цю відпустку, мають стаж роботи хоча б один день. Якщо ж одинока мати у 2010 році бере соціальну відпустку за 2009 рік, то вона має бути надана їй тривалістю 7 календарних днів, тобто тривалість, яка була передбачена нормою Закону, чинною на момент отримання права на цю відпустку. Якщо працівник з певних причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною 15-ти або 18-ти -річного вікy або за кілька попередніх років, він має право на її одержання, а в разі звільнення йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.
Згідно зі ст.21 Закону зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, а у разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Окрім цього, згідно зі ст.3 Закону Ук¬раїни "Про державну соціальну допо¬могу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дити¬ною-інвалідом призначається незалеж¬но від факту роботи.
Відповідно до п.3.3 змін до Порядку надання державної соціальної допомо¬ги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затверджених наказом Мініс¬терств праці та соціальної політики, фі¬нансів, охорони здоров'я України від 19.06.2006 р. №229/569/402, зареєст¬рованих у Міністерстві юстиції України 07.07.2006 р. за №805/12679, одино¬кою матір'ю (одиноким батьком) вва¬жається особа, яка відповідно до Зако¬ну України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" має право на призна¬чення допомоги на дітей одиноким ма¬терям крім вдів та вдівців з дітьми, ма¬терів (батьків) дітей у разі смерті одно¬го з батьків, шлюб між якими було ро¬зірвано до дня смерті.
Таким чином, одинокими матерями, які мають право на призначення над¬бавки на догляд до державної соціаль¬ної допомоги на дітей-інвалідів згідно із Законом України "Про державну соці¬альну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" вважаються матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про на¬родження дитини (рішенні про усинов¬лення дитини) відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини.

P.S. Відповідно до Висновку гендерно-правової експертизи Закону України „Про відпустки” від 15.11.1996 року даний Закон визнано в цілому є гендерно наповнений. При цьому гендерно-нейтральними є наступні норми: частина перша статті 2, статті 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 15-1, частина перша статті 16, статті 21, 22, частини перша, третя статті 23, статті 24, 26. Також зазначені норми в цілому відповідають положенням ст.45 Конституції України (якою передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки), Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, статті 24 Загальної декларації прав людини (якою встановлено, що кожна людина має право на відпочинок і досуг, включаючи право на оплачувану періодичну відпустку), пункту „с” частини першої статті 10 Декларації про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, пункту „е” частини першої статті 11 Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, пункту „d” частини першої статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Стаття 17 Закону України „Про відпустки”, якою визначено умови надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, та статті 18 та 20 цього ж Закону, якими передбачено надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та порядок надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є гендерно-асиметричні в бік позитивної дискримінації. Зазначені норми також встановлюють спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини, а саме, в частині надання оплачуваних відпусток таким жінкам, що відповідає Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; частині третій статті 24 Конституції України; частині другій статті 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права; частині другій статті 10 Декларації про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок; пункту „b” частини другої статті 11 Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок.

Голуб Вікторія
 

 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua