Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Зауваження Головного юридичного управління щодо проекту Трудового кодексу України Друк
Статті - Громадська думка
Вівторок, 24 квітня 2012, 18:30
Комітет з питань соціальної
політики та праці

 

У Головному юридичному управлінні розглянуто доопрацьований проект Трудового кодексу України, підготовлений до другого читання, та висловлюються наступні зауваження та пропозиції.

1. Частиною другою статті 29 проекту встановлено заборону роботодавцю при доборі працівників вимагати від осіб, які шукають роботу, інформацію, не пов’язану з професійною діяльністю, зокрема, про «їх цивільний стан, особисте життя».
Проте чинним законодавством не визначається цивільний стан особи, а встановлюються події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків, які є актами цивільного стану та підлягають державній реєстрації (народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть).У зв’язку з наведеним пропонується слова «цивільний стан» виключити із частини другої статті 29 проекту.

2. Положення частини четвертої статті 160 щодо порядку залучення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування до роботи у вихідні дні не узгоджена із частиною другою статті 20 Закону України «Про державну службу» та не відповідає положенням статті 6 проекту щодо встановлення особливостей застосування трудового законодавства до окремих категорій працівників спеціальними законами.
Крім того, у наведеній редакції текст частини четвертої не узгоджений із назвою статті 160.
У зв’язку з наведеним пропонується частину четверту виключити із статті 160 проекту.

3. При доопрацюванні стаття 192 проекту доповнена частиною дев’ятою, що містить застереження стосовно ненадання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах працівникам з вищою освітою, які мають намір здобути наступну вищу освіту не за направленням роботодавця.

Таке положення суперечить частині третій статті 22 та частині другій статті 53 Конституції України, якими не допускається при прийнятті нових законів звуження прав громадян та гарантується державою надання пільг студентам.
Відповідно до статей 15 і 23 Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, незалежно від кількості попередньо здобутих вищих освіт з оплатою цієї відпустки за рахунок коштів роботодавця.
З метою приведення статті 192 проекту у відповідність з Конституцією України її частина дев’ята підлягає виключенню.

4. Статтею 16-1 Закону України «Про відпустки» передбачена відпустка для підготовки та участі у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, тривалість якої, умови надання та оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Проте проектом не передбачена така відпустка.

5. У назві та частині першій статті 213 проекту йдеться про системи оплати праці. Проте, по суті в статті йдеться лише про тарифну систему оплати праці та згадується про «інші системи оплати праці».
На нашу думку, для узгодження назви і тексту статті доцільно навести види систем оплати праці та дати їм характеристику.

6. Частиною п’ятою статті 241 проекту встановлено заборону здійснення платежів за зобов’язаннями роботодавця, забезпечених заставою, за наявності в цього роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати.
Проте таке положення суперечить положенням статті 112 Цивільного кодексу України, статей 26 і 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, на нашу думку, підлягає виключенню з проекту.

7. Статтею 263 проекту передбачена сплата працівникові у разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати пені (компенсації) в розмірі подвійної ставки Національного банку за кожний день затримки.
Проте таке положення не відповідає статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», якою визначено інший порядок обчислення суми компенсації.
До того ж, згідно із законодавством пеня є одним із видів забезпечення виконання податкових та цивільно-правових зобов’язань та застосовується як санкція у разі несвоєчасного виконання грошового зобов’язання.
Застосування пені як санкції за порушення в трудових відносинах не передбачено чинним законодавством, а відтак потребує системного внесення змін до законодавства.

8. При опрацюванні проекту Трудового кодексу до другого читання текст глави 1 книги шостої змінений на текст Закону України «Про соціальний діалог» без врахування завдань цього Кодексу та відносин, що ним регулюються (статті 1 і 6 проекту). Відтак положення статей 333 – 340, якими визначаються питання створення, організації діяльності, фінансування органів соціального діалогу та органів, що здійснюють їх матеріально-технічне забезпечення, на нашу думку, слід було б виключити із проекту. Натомість положення статей 334, 338 і 340 щодо функцій та прав органів соціального діалогу доцільно об’єднати в одну статтю та включити до проекту.

9. Глава 2 книги шостої проекту врегульовує питання укладення колективних договорів і угод. Визначаючи у частині четвертій статті 341 проекту обов’язковість колективних переговорів лише у разі наявності ініціативи однієї із сторін трудових відносин щодо укладення колективного договору, угоди, у наступних статтях проекту (статті 348, 353) встановлено вже обов’язковість продовження дії колективного договору, угоди та укладення щорічно нового договору, угоди, незалежно від ініціативи сторін не пізніше строків, зазначених у проекті.
Такі положення проекту суперечать принципам добровільності ведення переговорів та укладення колективних договорів, задекларованим у Конвенції про сприяння колективним переговорам № 154, а також Рекомендаціям щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства № 94, ухваленим Міжнародною організацією праці.

10. У статтях 345 і 350 проекту колективні договори і угоди визначено як нормативні акти, що регулюють трудові та соціально-економічні відносини на відповідному рівні.
На нашу думку, колективні договори і угоди є актами договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин, укладеними представниками працівників та роботодавців на локальному, територіальному, галузевому та національному рівні в результаті ведення колективних переговорів. Натомість нормативні акти приймаються суб’єктами нормотворення самостійно в межах їх повноважень.

11. Частина перша статті 346 в результаті неодноразових доопрацювань проекту зазнала значних змін, а саме змінено характеристику змісту колективного договору та звужено коло зобов’язань сторін, які мають міститися в колективному договорі.

12. Статтями 350 і 351 проекту передбачено, що угода укладається на національному, галузевому та територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі та визначаються сторонами угод на відповідних рівнях сторони соціального діалогу.
Проте таке положення не відповідає основоположному принципу укладання колективних договорів і угод на двосторонній умові між представниками працівників і роботодавців (власників), що визначений статтею 2 Закону України «Про колективні договори і угоди», статтею 9 Закону України «Про соціальний діалог» та Рекомендацією щодо колективних договорів № 91 Міжнародної організації праці.
Уповноважені представники Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування беруть участь у колективних переговорах та укладенні угод на національному, галузевому та територіальному рівні на стороні роботодавців (власників), а сторону працівників представляють профспілки відповідного рівня або інші уповноважені представники.
У зв’язку з наведеним зазначені статті проекту потребують суттєвого доопрацювання.

13. Частиною другою статті 353 проекту встановлено, що у разі коли генеральну угоду уклали сторони, в сфері дії яких перебуває понад 50 відсотків загальної кількості працівників країни, норми генеральної угоди є обов’язковими для всіх роботодавців країни.
Проте таке положення не враховує застереження статті 5 Рекомендації щодо колективних договорів № 91 Міжнародної організації праці стосовно надання можливості роботодавцям і працівникам, на яких передбачається поширення колективного договору, угоди висловити попередньо свої зауваження.
У зв’язку з цим вважаємо, що частини другу і третю статті 353 доцільно об’єднати з урахуванням наведеного зауваження.

14. Статтею 359 проекту визначено, що колективні трудові спори та конфлікти виникають між сторонами соціального діалогу.
Проте таке положення не відповідає Рекомендації щодо добровільного примирення та арбітражу № 92 Міжнародної організації праці, якою сторонами трудового конфлікту визначені роботодавці та працівники, а також статті 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Слід звернути увагу, що у подальших статтях цієї глави сторонами колективних трудових спорів і конфліктів виступають саме роботодавці і працівники або їх уповноважені представники.
Принагідно зазначаємо, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади можуть бути сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на відповідному рівні з питань, передбачених у статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», про що свідчить також Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2009 року № 35-рп/2009.
У зв’язку з наведеним вважаємо, що стаття 359 потребує суттєвого доопрацювання.

15. Книга сьома проекту присвячена питанням нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства.
Розуміючи необхідність законодавчого регулювання зазначених питань в той же час звертаємо увагу на те, що у главі 2 цієї книги більшість норм не регулює трудові відносини, що є завданням цього Кодексу (стаття 1 проекту), тобто відносини між роботодавцем і працівником, а визначає державні органи, що здійснюють нагляд за дотриманням трудового законодавства, порядок їх утворення, повноваження, основні завдання, та права цих органів та їх посадових осіб при здійсненні своїх функцій.
На нашу думку, зазначені положення було б доцільно викласти в окремому законі про нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, залишивши в проекті Трудового кодексу основні положення, викладені в главі 1 цієї книги проекту.
Крім того, зазначені положення мають бути викладені з урахуванням вимог статті 106 Конституції України.

16. Стаття 409 проекту доповнена новою частиною першою щодо порядку встановлення факту завдання працівником майнової шкоди роботодавцю та визначення її розміру, що здійснюється відповідно до частини першої статті 401 цього Кодексу.
Проте в частині, на яку зроблено посилання визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень та не йдеться про визначення розмірів шкоди.
Вважаємо, що зазначені в частині першій статті 409 питання мають бути чітко визначені в цій статті, оскільки стосуються відповідальності працівника, відшкодування ним майнової шкоди.

17. З метою більш чіткого визначення поняття «індивідуальний трудовий спір» та уникнення дублювання положень статті пропонується частину першу статті 417 проекту викласти в такій редакції:
«1. Індивідуальний трудовий спір – трудовий спір між працівником і роботодавцем, що виникає при здійсненні трудових відносин, а в окремих випадках до їх початку або після їх припинення».

18. Розташування книг проекту Кодексу є дещо непослідовним, оскільки врегулювання індивідуальних трудових відносин (книги перша – п’ята, восьма, дев’ята) переривається положеннями щодо колективних трудових відносин (книга шоста) і нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства (книга сьома).

Узагальнюючий висновок. Проект Трудового кодексу України може бути прийнятий у другому читанні за умови врахування зауважень Головного юридичного управління.

Заступник Керівника
Головного управління                                                        В. МІЛОВАНОВ

 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua