Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Верховний суд України. Ухвала від 26.02.2004 р. "Про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди" Друк
Судова практика
Четвер, 26 лютого 2004, 14:19
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.02.2004 р.
Справа N 6-16781кс02

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за позовом К. до закритого акціонерного товариства "Р" (далі - ЗАТ "Р") про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, встановила наступне.

У квітні 2001 р. позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що в травні 2000 р. між ним та відповідачем було укладено трудову угоду, за якою він зобов'язався строком до 20 жовтня 2000 р. виконувати сезонні сільськогосподарські роботи. Відповідач, у свою чергу, зобов'язувався сплачувати заробітну плату за встановленими нормами, а також додатково за підсумками роботи надати за сезон 1 т зерна. Указував, що свої зобов'язання він виконав, але відповідач не розрахувався в повному обсязі. У листопаді 2001 р. доповнив позовні вимоги та просив поновити строк для звернення до суду, стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі - 140 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 1416 грн., вартість 1 т зерна - 731 грн., кошти на транспортування - 186 грн. та відшкодування моральної шкоди - 600 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 29 березня 2002 р. позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 3 вересня 2002 р. зазначене судове рішення скасовано. Постановлено нове рішення про стягнення на користь К. 323 грн. заробітної плати за договором від 18 травня 2000 р. та 731 грн. вартості натуральної оплати. У решті позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі К. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції просить залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2000 р. між сторонами було укладено трудову угоду, в якій зазначений предмет договору, розмір і порядок оплати, відповідальність сторін та умови дострокового розірвання договору. Підпунктом 1.1 цієї угоди передбачено, що ЗАТ "Р" доручає, а К. бере на себе зобов'язання по виконанню просапки, проривки та збиранню овочевих культур. Також зобов'язується виконувати розпорядок робочого дня, дотримуватися виробничої дисципліни, техніки безпеки та протипожежної безпеки терміном до 20 жовтня 2000 р. Підпунктом 1.4 передбачено, що ЗАТ "Р" зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити роботу.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що сторони перебували в трудових відносинах. При цьому позивач повністю виконав свої зобов'язання за трудовою угодою. Відповідачем не було надано суду доказів щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань.

Тим часом апеляційний суд у мотивувальній частині свого рішення дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір підряду.

З таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Предметом договору підряду є певний матеріальний результат виконаної роботи, натомість для трудового договору він не обов'язковий, позаяк у останньому випадку головне значення має трудова діяльність загалом, а не виконання разової конкретної роботи. За трудовим договором працівник виконує роботу відповідно до його кваліфікації, посади впродовж невизначеного або певного строку. При цьому працівник підпорядкований адміністрації, додержується встановлених правил внутрішнього розпорядку, виконує роботу, як правило, засобами організації й не несе ризику загибелі речей, які є об'єктом праці.

Апеляційний суд не взяв до уваги те, що відповідачем щомісяця вівся табель обліку робочого часу на сезонних працівників, заробітна плата видавалася в порядку, встановленому відповідачем по платіжних відомостях, розмір заробітної плати встановлений наказом N 64 від 10 травня 2002 р. "Про виробничу необхідність". У трудовій угоді врегульований весь процес трудових відносин між сторонами.

Оскільки апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦПК України суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд.

У зв'язку з тим, що районний суд правильно застосував норму права, з'ясував і правильно встановив фактичні обставини справи, однак, задовольняючи всі позовні вимоги, помилково стягнув кошти на транспортування зерна в розмірі 186 грн., рішення районного суду в цій частині підлягає зміні, а сума - виключенню із загальної, суми, яка була стягнута на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 334, 341 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 3 вересня 2002 р. скасувати.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 березня 2002 р. змінити.

Виключити із загальної суми, стягнутої на користь К., 186 грн. на транспортування.

Ухвала оскарженню не підлягає.
 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua