Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Апеляційний суд м.Севастополя. Рішення від 19.03.2009 р. "Про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди" Друк
Судова практика
Четвер, 19 березня 2009, 09:03
Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-202/2009р.                                   Головуючий у першій

                                                         інстанції Луньова С.І.

Категорія 52                                             Доповідач у апеляційній

                                                         інстанції Птіціна В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     19 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

     головуючого   -  Єфімової В.О.,              

     суддів        -  Птіціної В.І., Алєєвої Н.Г.,                 

     при секретарі -  Зуєвій О.О.,              

     за участю     -  позивача ОСОБА_1,

     представника ПП „Фараон Плюс” Білича В.В.,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Фараон Плюс” про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Фараон Плюс” на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 січня 2009 року та додаткове рішення від 03 лютого 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства „Фараон Плюс” про скасування наказу про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В судовому засіданні доповнив свій позов і просив поновити на посаді заступника директора ПП „Фараон Плюс” і стягнути моральну шкоду в розмірі 432000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 21 січня 2008 року зі слів директора підприємства позивачу стало відомо про його звільнення з посади заступника директора підприємства. При цьому вказував, що підстави звільнення йому не роз'яснені, копія наказу про звільнення не вручена, трудова книжка не повернута, розрахунок не проведений. Вважає дії директора підприємства незаконними, та такими, що порушують вимоги Конституції України, Кодексу Законів про Працю України.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 січня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено: скасувати наказ директора ПП „Фараон Плюс” № 131 від 28 грудня 2007 року, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора ПП „Фараон Плюс” з 28 грудня 2007 року. Стягнути з ПП „Фараон Плюс” на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7299 грн. 04 коп. У решті частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора ПП „Фараон Плюс” і стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 561 грн. 48 коп. допущено до негайного виконання. Стягнуто з приватного підприємства „Фараон Плюс” в дохід держави судовий збір в розмірі 81 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В апеляційній сказі Приватне підприємство „Фараон Плюс” просить рішення та додаткове рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не з'ясовані та не встановлені всі обставини справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи. Також вказує, що судом порушені й неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача,  пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

    Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що при звільнені позивача відповідачем порушені вимоги трудового законодавства.

    Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може.

    З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 57 від 14 квітня 2007 року позивач був звільнений з посади директора приватного підприємства „Фараон Плюс”, а згідно наказу № 95/1 від 01.08.2007 року ОСОБА_1 з 01 серпня 2007 року був прийнятий на посаду заступника директора Приватного підприємства „Фараон Плюс” (арк.справи 54).

    Згідно пп.4,5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПП „Фараон Плюс” та п.5.1 Колективного договору, прийнятого на загальних зборах трудового колективу 01.11.2006 року та зареєстрованого в Нахімовській районній державній адміністрації м.Севастополя 27.11.2006 року, основним обов'язком адміністрації підприємства являється обов'язок неухильно дотримуватися законодавства про працю; робочий час для управлінського та обслуговуючого персоналу визначено з 9.00 до 18.00 годин, перерва - з 13.00 до 14.00 годин (а.с.35,40).

    Зазначені Правила трудового розпорядку та колективний договір затверджені самим позивачем в період його роботи на посаді директора підприємства, що свідчить про ознайомлення останнього з даними документами (арк.справи 30,38).

    Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. (із змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів”, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

    З матеріалів справи вбачається, що в робочі дні з 06.12.2007 року  по 28.12.2007 року позивач був відсутній на роботі.

    Вказані обставини підтверджуються:

    - доповідними інспектора по кадрах ОСОБА_2 про відсутність на роботі заступника директора ОСОБА_1 (арк.справи 12,20,21,22,23);

    - табелем обліку робочого часу за грудень 2007 року (арк.справи 120);

    - листами на адресу ОСОБА_1 про необхідність явки на підприємство або надання документів, що підтверджують поважність причини невиходу на роботу з 06.12.2007 р. та про необхідність отримання заробітної плати, які були направлені позивачеві рекомендованою кореспонденцією 19.12.2007 р. і 25.12.2007 р. (арк.справи 46,47,28), та 19.12.2007 року кур'єрською службою доставки, якою складено відповідний акт про відмову позивача від отримання кореспонденції (арк.справи 16,17).

    Крім того, факт відсутності на роботі в зазначений період часу не заперечувався позивачем в судових засіданнях.

    28 грудня 2007 року наказом № 131 ОСОБА_1 звільнений з посади заступника директора ПП „Фараон Плюс” за прогули, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України (арк.справи 109).

    Згідно повідомленню про вручення поштового відправлення, копія наказу про звільнення на адресу позивача була направлена 28.12.2007 року (арк.справи 48), що відповідає вимогам ч.2 ст.47 КЗпП України.

    Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Доказів відсутності на роботі з поважних причин в зазначений період часу, позивачем суду не надано.

    Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про суперечність наданих відповідачем в ході розгляду справи копій наказів № 131 від 28.12.2007 року про звільнення позивача (арк.справи 8,109), оскільки даний висновок спростовується самими наказами, з яких вбачається ідентичність формулювання звільнення позивача. Крім того, згідно акту службової перевірки по підприємству від 24.06.2008 року, проведеної на підставі наказу №54/1 від 17.06.2008 року (арк.справи 106), документ з текстом про звільнення та з вказівкою доповідних та чеків, є не наказом, а роз'ясненням до нього, та був визнаний недійсним (арк.справи 107).

    Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав.

    Щодо доводів позивача про неповернення трудової книжки та відсутності розрахунку при звільненні, то колегія суддів вважає їх неспроможними з таких підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка була отримана позивачем 17.04.2007 року при його звільненні з підприємства ПП „Фараон Плюс” з посади директора, що підтверджується відповідним записом в книзі обліку трудових книжок та вкладишів до них (арк.справи 24-27). При прийомі на роботу на підприємство на посаду заступника директора, трудова книжка позивачем не надавалась, про що свідчить доповідна інспектора по кадрах (арк.справи 15).

    Щодо розрахунку суми, що належить позивачеві при звільненні, то у зв'язку з неявкою позивача на підприємство, виплата зазначеної суми ОСОБА_1 була здійснена платіжним переводом 21 січня 2008 року (арк.справи 122,132).

    Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки виплата позивачеві та отримання останнім заробітної плати підтверджується платіжними відомостями (арк.справи 133,138, 139,141,142,146,147).

    Аналізуючи та оцінюючи докази по справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було допущено порушення трудового законодавства.

    Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що звільнення позивача з підстав п.4 ст.40 КЗпП України здійснено відповідачем правомірно, порушень норм трудового законодавства при звільненні не встановлено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

    За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП „Фараон Плюс” підлягає задоволенню, рішення суду, відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

    Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

    Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фараон Плюс” задовольнити.

    Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 січня 2009р. та додаткове рішення від 03 лютого 2009 року скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Фараон Плюс” про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

 

     Головуючий:                           В.О.Єфімова

 

     Судді:                                В.І.Птіціна

 

                                           Н.Г.Алєєва
 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua