Опитування

Чи готові Ви звернутися до суду у разі порушення Ваших трудових прав?
 
Верховний суд України. Ухвала від 08.07.1992 р. "Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу" Друк
Судова практика
Середа, 08 липня 1992, 09:28
 
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 8 липня 1992 року
(Витяг)
У січні 1992 р. Г. пред'явив позов до виробничого об'єднання "Черкасзалізобетон" про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він працював у відповідача юрисконсультом з 1988 р. У зв'язку із захворюванням тривалий час - з 15 грудня 1990 р. по 15 січня 1992 р. знаходився на лікуванні. А після закінчення лікування, 15 січня 1992 р. був звільнений з роботи за п. 5 ст. 40 КЗпП, хоч вийшов на роботу. Вважаючи звільнення незаконним, Г. просив задовольнити його позов.
Як третю особу до участі у справі судом притягнено генерального директора об'єднання Б.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Черкаського обласного суду від 5 червня 1992 р. позов задоволено. На відшкодування шкоди, заподіяної об'єднанню оплатою вимушеного прогулу Г., на користь об'єднання з Б. стягнуто 3016 крб.
У касаційних скаргах відповідач і третя особа просять скасувати рішення, посилаючись на постановлення його з порушенням закону.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про поновлення Г. на роботі, суд виходив з того, що виробничої необхідності у звільненні позивача не було, трудовий договір з ним було припинено, коли він прийшов до відповідача для продовження виконання своїх функцій за трудовим договором після закінчення лікування.
З матеріалів справи вбачається, що у період хвороби Г. його обов'язки виконував С., прийнятий на роботу на час його відсутності. Після завершення лікування Г. 15 січня 1992 р. прийшов до об'єднання і повідомив, що приступає до роботи. Однак відповідач у той же день видав наказ про його звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Доводи касаційних скарг про те, що вирішення питання щодо припинення трудового договору з цих підстав є виключним правом адміністрації, не грунтуються на законі. За змістом п. 5 ст. 40 КЗпП вирішальне значення для припинення трудового договору з розглядуваних підстав має існування потреби у заміні відсутнього працівника. Якщо відсутність припиняється (працівник вийшов на роботу), відпадають і підстави для припинення трудового договору за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Оскільки рішення судової колегії обласного суду грунтується на матеріалах справи і відповідає закону, судова колегія Верховного Суду залишила його без зміни.
____________
 
Надруковано:
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
 
Template Design ah-68 | Copyright © 2010 by Honcharuk and Partners Law Firm

Матеріали, опубліковані на сайті, взято з відкритих джерел, підготовлено працівниками порталу Трудове право або придбано на комерційних засадах.

Використання матеріалів порталу Трудове право можливо лише за умови зазначення джерела такого матеріалу, тобто гіперпосилання www.trudovepravo.com.ua